Піаніно завжди є фортепіано, а фортепіано не завжди піаніно. Фортепіано: узагальнена назва клавішного струнного інструмента з молоточковою механікою. У межах цієї назви існують два конструктивні види, піаніно і рояль. Піаніно розташовує струни, деку і механізм вертикально. Рояль розташовує ті самі частини горизонтально. Тому питання про різницю між піаніно і фортепіано за суттю зводиться до питання про різницю між піаніно і роялем. Саме ці два види й порівнюють, коли шукають відмінність.
Плутанина виникає через побутову мову. В Україні словом «фортепіано» часто називають навчальний предмет або цілий клас інструментів у програмі музичної школи. Словом «піаніно» натомість називають конкретний інструмент, що стоїть удома. Рояль у цій плутанині випадає з розмови майже завжди, хоча саме він є другим видом фортепіано поряд із піаніно.
Фортепіано як назва родини, піаніно як один із двох видів
Термін «фортепіано» походить від італійських слів forte і piano, тобто гучно і тихо. Назва описувала головну перевагу нового інструмента перед клавесином. Клавесин видає звук завжди однакової гучності, а фортепіано дозволяє грати від найтихішого piano до найгучнішого forte залежно від сили удару по клавіші. Перший інструмент такого типу близько 1700 року побудував італійський майстер клавесинів Бартоломео Крістофорі у Флоренції. Спочатку він мав горизонтальну форму, успадковану від клавесина. Слово «піаніно» теж італійське за походженням і буквально означає маленьке фортепіано. Це зменшувальна форма від «piano», яка з’явилася вже після того, як вертикальний вид став окремим товаром на ринку музичних інструментів. Слово «рояль» натомість походить із французької мови, від royal, тобто королівський, і потрапило в українську тим самим шляхом, що й чимало інших музичних термінів.
Чому струни розташовані по-різному
У роялі струни, дека і механіка лежать в одній горизонтальній площині, що повторює форму клавесина, від якого рояль успадкував конструкцію. У піаніно ту саму довжину струн і ту саму площу деки розгорнули вертикально, щоб вписати інструмент у кімнату, а не в концертну залу. Перші спроби поставити струни вертикально виникли ще у XVIII столітті, і виглядали вони незграбно: італійський майстер Доменіко Дель Мела будував інструменти заввишки з людський зріст, бо струни йшли вгору від рівня клавіш, і за форму їх прозвали «жирафовими роялями». Компактний вигляд піаніно набуло тільки в 1800 році, коли англо-американський винахідник Джон Айзек Хокінс здогадався пустити струни вниз, до самої підлоги. Це рішення й перетворило вертикальний рояль на піаніно в сучасному розумінні слова.
Механіка: подвійна репетиція рояля проти одинарної в піаніно
Головна практична різниця між піаніно і роялем схована не в корпусі, а в механізмі, що передає рух пальця на молоточок. У роялі механіка лежить під струнами і використовує силу тяжіння: після удару молоточок падає назад під власною вагою. Важіль репетиції встигає повернутися в робоче положення ще до того, як клавіша повністю піднялася. Цю схему називають подвійною репетицією, або double escapement, і запатентував її французький майстер Себастьян Ерар у 1821 році. Завдяки їй піаніст може вдарити ту саму ноту повторно, майже не відпускаючи клавішу, що особливо важливо у швидких пасажах і трелях. Ерар не одразу знайшов вдале рішення: перший, ще недосконалий варіант механіки він запатентував 1808 року, і саме такий інструмент 1803 року отримав у подарунок Бетховен. Остаточну версію з подвійною репетицією майстер довів до ладу лише до 1821 року.
У піаніно механіка стоїть вертикально перед струнами. Тяжіння не здатне повернути молоточок у вихідне положення, тому повернення забезпечують пружини. Таку схему називають одинарною репетицією, і вона вимагає майже повного відпускання клавіші перед повторним ударом. Основу сучасної одинарної репетиції запатентував англійський майстер Роберт Ворнум у 1826 році, і саме ця схема досі лежить в основі більшості піаніно. У кількох преміальних моделях, наприклад у деяких піаніно C. Bechstein, механіку підсилюють пружинами репетиції, і це частково наближає відгук клавіатури до рояльного, хоча повноцінної подвійної репетиції у вертикальній конструкції не буває. Різниця відчутна у швидких повторюваних нотах, а в повільній грі клавіатури піаніно і рояля відчуваються схоже.
Чи справді рояль звучить голосніше за піаніно
Поширене переконання, що рояль завжди голосніший, спирається на неповне порівняння. Гучність і насиченість тону визначає не орієнтація струн сама собою, а площа деки і довжина струн, тобто те, скільки повітря здатна розгойдати вібрація. Коли порівнювали високе піаніно з довжиною басових струн, близькою до довжини струн невеликого беби-рояля, різниця в гучності виявлялася непомітною. У нижньому регістрі піаніно звучало навіть насиченіше.
Реальна перевага рояля в іншому: кришка відкривається вгору і спрямовує звук у зал. Кришку піаніно тим часом більшість власників тримає закритою, а дека дивиться у стіну. Різницю в гучності на практиці часто створює не сам інструмент, а спосіб його встановлення і використання.
Розміри: від консольного піаніно до концертного рояля
Розмір визначає довжину басових струн, а довжина струн визначає, наскільки повно і низько звучить нижній регістр. Орієнтовні діапазони наведено в таблиці нижче.
| Тип інструмента | Висота або довжина | Довжина басових струн |
|---|---|---|
| Консольне піаніно | 105-110 см | 90-100 см |
| Стандартне піаніно | 122-130 см | 130-150 см |
| Малий (беби) рояль | 150-160 см | 150-160 см |
| Середній рояль | 170-190 см | до 180 см |
| Концертний рояль | 230-274 см | до 210 см |
Кількість клавіш майже завжди однакова: і піаніно, і рояль сьогодні мають стандартні 88 клавіш і однаковий діапазон у сім октав з невеликим хвостиком. Виняток становлять старі або дуже компактні консольні піаніно, у яких буває 85 клавіш і трохи вужчий діапазон по краях клавіатури. На різницю в механіці та розмірі корпуса кількість клавіш не впливає.
Власний розрахунок: скільки підлоги потрібно кожному з інструментів
Стандартне піаніно займає підлогу за формою прямокутника шириною приблизно 150 см і глибиною 60 см, тобто близько 0,9 квадратного метра. Ця площа не змінюється залежно від того, відкрита кришка чи закрита. Малий рояль довжиною 150 см при тій самій ширині корпуса окреслює на підлозі фігуру у формі крила. Щоб відкрити кришку і підійти до інструмента, потрібно щонайменше 2,2 квадратного метра вільного простору. Це приблизно у два з половиною раза більше, ніж піаніно. Різниця росте разом з розміром рояля, і концертному інструменту довжиною понад 2,7 метра потрібна вже не кімната, а зала.
Вага і перевезення
Стандартне піаніно важить приблизно 150-260 кілограмів залежно від висоти і матеріалу корпуса. Малий рояль важить трохи більше, орієнтовно 250-350 кілограмів, попри те що виглядає легшим через відкриту конструкцію. Концертний рояль може важити до 500 кілограмів. Причина не тільки в розмірі: чавунна рама рояля витримує більший загальний натяг струн, а сама рама і дека важчі за ті, що стоять у піаніно. Практичний наслідок стосується переїзду: піаніно піднімають на другий поверх вузькими сходами двоє-троє вантажників, а рояль майже завжди вимагає розбирання ніжок і спеціального обладнання. Перед переїздом варто заздалегідь виміряти ширину дверних прорізів і сходового маршу, бо саме ці цифри, а не загальна вага, найчастіше визначають, чи пройде інструмент без розбирання корпуса.
Чи відрізняється догляд і налаштування
Обидва інструменти потребують настроювання приблизно двічі на рік, і за цим показником вони не відрізняються. Різниця в іншому: горизонтальна дека рояля відкрита зверху і сильніше реагує на перепади вологості й температури в кімнаті, тому рояль вимогливіший до стабільного мікроклімату. Регулювання механіки рояля також складніше і дорожче: подвійна репетиція має більше рухомих деталей, ніж пружинна схема піаніно, а майстрів, здатних якісно її налаштувати, менше.
Що плутають найчастіше
Найчастіша помилка стосується не самих інструментів, а слів. «Фортепіано» не є синонімом «піаніно», а батьківською категорією. Коректне протиставлення: піаніно і рояль. Порівнювати піаніно з фортепіано загалом означає порівнювати вид із родом, до якого він належить. Другу плутанину створюють цифрові інструменти. «Цифрове піаніно» відтворює звук за допомогою семплів або синтезу і не має жодної механіки з молоточками, пружинами чи важелями репетиції, тому порівнювати його дотик з дотиком акустичного піаніно чи рояля некоректно в принципі.
Що обрати, якщо різниця важлива на практиці
Для початківця, який грає гами і повільні п’єси, різниця в репетиції майже не відчутна, і компактне піаніно повністю покриває навчальні потреби. Для просунутого учня чи виконавця, який грає трелі, тремоло і швидкі повторювані пасажі, подвійна репетиція рояля дає відчутну перевагу в контролі. Простір, бюджет і вартість перевезення в підсумку часто вирішують більше, ніж сама механіка. Тому вибір варто робити після пробної гри на обох видах, не лише за характеристиками на папері. Багато музичних шкіл і салонів дозволяють орендувати піаніно чи рояль на кілька тижнів перед покупкою, і це дешевший спосіб перевірити, яка механіка підходить конкретному учню, ніж купівля навмання.
